У лінійному резонансному
прискорювачі з трубками дрейфа (рис.3.10) прискорення здійснюється у
проміжках між трубчастими електродами — трубками дрейфа,
розташованими уздовж спільної осі. Трубки з непарними номерами підключені
до одного полюса джерела змінної напруги, з парними — до
іншого.
Всередині трубки дрейфа
електричне поле відсутнє, і рух частинок в ній відбувається за
інерцією. Довжина кожної трубки підбирається такою, щоб за час проходження
її частинкою полярність прискорювальної напруги змінилася на
протилежну. Завдяки цьому частинки прискорюються в кожному проміжку
між трубками. Оскільки швидкість частинки після проходження кожного
проміжку зростає, відповідно збільшується і довжина трубок дрейфа. її
розраховують так, щоб час руху частинки між двома сусідніми
проміжками дорівнював половині періоду прискорювальної
напруги:
(3.9)де довжина трубки; Я —
довжина хвилі генератора напруги;
(3.10)v — швидкість електрона;
с — швидкість світла у вакуумі. Для електронів (і
-0,5уже при енергії 80 кеВ. За цих умов рух
електронів відбувається у резонанс зі зміною напруги.
Максимальна енергія електронів у
цьому прискорювачі теоретично не обмежена, бо вона дорівнює
пії, де п — кількість трубок дрейфа,
II — напруга генератора.
Недоліком лінійних прискорювачів
є їх великі розміри.
Циклічний індукційний
прискорювач електронів — бетатрон — за своєю принциповою конструкцією
нагадує звичайний трансформатор. Він має обмотку збудження, намотану
на масивний магнітопровід. Ця обмотка живиться змінним синусоїдальним
струмом. У навколишньому просторі виникає змінний магнітний потік.
Будь-які зміни цього потоку у часі приводять до появи індукованого
вихрового електричного поля, силові лінії якого завжди замкнуті та мають
форму кола.
Пучок електронів, що потрапляє у
вихрове поле, змушений обертатися по коловій орбіті, що збігається з
однією із силових ліній поля. Продовжується це протягом 1/4 періоду роботи
генера-
