Цей сплав містить у собі близько
0,035 % вуглецю.
Зона нагріву (рис.4.3)
складається з двох шарів, структура яких суттєво відмінна. Перший шар
розташований там, де температура нагрівання перевищу-иала температуру
плавлення сплаву. Він складається з кристалів стовпчастої форми,
розташованих віялоподібно — у напрямках відведення тепла при
швидкісній кристалізації після електронно-променевого
нагрівання.
Другий шар зони нагріву
розташований там, де темпера-і ура під час обробки була нижчою від
температури плавлення, але перевищувала критичну точку
Асу Цей шар складається і більш дрібних кристалів
по-ліедричної форми зменш вира- Рис .4.3.Мікроструктура зони
жсною їх орієнтацією. нагріву
на технічному залізі, х 500
Мікротвердість першого шару
(рис.4.4) досягає досить високих значень - 3500...3700 МПа -
порівняно з твердістю вихідної структури сплаву, яка становить ! 600
Мпа.
Висока твердість технічного
заліза після електронно-промене-иої обробки може бути
зумовлена:
1. Фазовим наклепом аустеніту завдяки об'ємному
ефекту поліморфного у—>а-перетворення та різкому
охолодженню;
2. Мартенситним перетворенням — самогартуванням з
утворенням низьковуглецевого рейкового мартенситу.
Фазовий пошаровий
рентгеноструктурний аналіз зони нагріву підтвердив останнє припущення. Як
відомо, випромінювання установок для рентгено-структурного аналізу
проникає в чорні метали на глибину близько 15 мкм. Тому
для фазового аналізу по всій глибині зони нагріву необхідно поступово
видаляти уже досліджені шари товщиною близько 25...35 мкм і
знову проводити рентгено-
