На місці феритних зерен при
нагріванні утворюється маловуглецевий аустеніт, який при
охолодженні перетворюється у мартенсит з твердістю 3000...4000
МПа, значно вищою, ніж у сталі 20, коли ут-1
ворювався пересичений вуглецем ферит з твердістю 2200-2900
МПа.
Пояснюється це тим, що сталь 45,
на відміну від сталі 20, була не у відпаленому, а в нормалізованому
стані, і її вихідна структура складалася із зерен перліту і досить
вузеньких прошарків фериту між ними. На місці
І'ис.4.7. Зона нагріву на сталі
пеРлітУ1
ФеРитУ ПРИ електронно-45
x 500 променевому нагріванні
утво-
рюється аустеніт з різним умістом
і(V■ лецю,
тому певна кількість цього елемента встигала продифун-дунати в колишні
феритні прошарки. Завдяки цьому там утворюється мартенсит з більшим
умістом вуглецю та вишою тверді-сііо, ніжу сталі 20.
Третій шар зони нагріву, де
відбулося неповне гартування, має структуру мартенситу і фериту та
твердість 7000...7500 МПа.