4.4. Вихідна структура сталі
Відомо, що вихідна структура
сталі суттєво впливає на хід фа-іоііих перетворень при її гартуванні
навіть у випадку порівняно і ри іншого нагрівання у печі. Ще більшого
значення набуває вихі-ш іа структура при швидкісному нагріванні сталі під
гартування. Нпаслідок малої тривалості нагрівання сильно диференційована с
і руктура типу пластинчастого або зернистого перліту може не встигнути
перетворитися в однорідний за структурою та хімічним складом
аустеніт.
У результаті цього мартенсит, шо
утворюється з такого аустеніту, буде дуже неоднорідним, з різним
умістом вуглецю і різним ітупенемтетрагональності решітки, а отже, з
різною твердістю. Нарешті, розміри шару зі зміненою структурою при
локальній та імпульсній дії високої температури також залежать від
вихідної структури сталі.
Роль вихідної структури доцільно
прослідкувати на прикладі стандартної кулькопідчіпникової сталі ШХ15, адже
вона досить широко використовується у техніці — для виготовлення не тільки
деталей підчіпників кочення, а й деяких інструментів. Крім того, пя сталь
дозволяє одержати гаму різних вихідних структур, починаючи від
зернистого перліту і до різних структур гартування та
підпуску.
З цією метою сталь ШХ15
стандартного хімічного складу (1,02 %С; 1,50 %Сг)
піддавалася гартуванню за звичайним промисловим режимом — з
850°С у масло, підігріте до 40...50°С, в результаті чого набула структури
мартенситу, залишкового аустеніту та надлишкових карбідів і твердість
66 НКС (перший варіант вихідної струк-іури).
Частина зразків після гартування
піддавалася відпуску при температурі 200° С протягом 2 годин і
одержала структуру мартенситу підпуску, залишкового аустеніту та карбідів
з твердістю 60 НКС (другий варіант вихідної
структури).
Інша частина зразків після
гартування піддавалася відпуску при іемі іературі 400° Спротягом 2 годин і
одержала структуру трооститу підпуску з твердістю 52 #/?С(третій варіант
вихідної структури).
